Скажи спасибо перед сном
За то, что ты имеешь дом,
За то, что есть чего поесть,
За то, есть куда присесть.
За то, что у тебя есть друг,
За то, что верен твой супруг,
А если друга, мужа нет,
Тогда, за то, что видишь свет.
Чтоб видеть свет, нужны глаза
И слух, чтоб слышать голоса,
Глаза на месте, есть и слух,
Скажи спасибо, что не глух.
Ещё спасибо двум ногам,
Что ходят всюду, тут и там.
Есть люди, что живут без них.
Ну что счастливчик ты притих?
Я соглашусь, что есть бардак,
Что в жизни многое не так,
Но всё же, ты подумай, взвесь,
Цени, что есть сейчас и здесь!
И прежде чем ложиться спать
В свою уютную кровать,
Ты вспомни, друг мой, об одном-
Скажи спасибо перед сном.
Автор Зиля Аипова

Сентябрь уходит, не прощаясь,
А то, что всем наобещал,
Листвой увядшей осыпаясь,
Он в суматохе растерял…
Листва — хоть собирай в букеты,
Он всё раскрасил, как хотел.
Но не привёл к нам Бабье лето,
Похолодало. Не успел…

Размышления о наболевшем...

"Учителя стыдят со всех сторон. "Это же дети! Не всё же меряется деньгами!"

        Конечно, не всё. Но все вокруг почему-то всё считают и переводят на деньги. Так что: учителю стыдно брать деньги за образовательные услуги? Или нет?

        С него можно спросить за все и его можно за все наказать. 

     Любопытно, что нашего учителя всегда можно попросить поработать бесплатно: 

? провести лишний урок или дополнительное занятие; ? позаниматься с ребёнком после болезни;

 ? прийти в воскресный день на олимпиаду на 5-6 часов; 

? вести детей на экскурсию после уроков или поехать с ними на турбазу на несколько дней; 

? принимать пересдачи у учащихся после уроков, переписывать с ними контрольную работу;

 ? заниматься ремонтом школьного кабинета, вообще не считаясь с затратами личного времени

      Попытаемся представить аналогичную ситуацию с другими профессиями

 Итак, обратимся с просьбой о бесплатной работе к представителям других профессий: 

? К таксисту: Пожалуйста, подвезите меня бесплатно, всего лишь две остановки. Ну, пожалуйста! Это же так недалеко!

 ? К слесарю: Поставьте мне, пожалуйста, другой кран на кухне. Пусть даже не очень новый, но чтоб бесплатно. Один кран — это же такая мелочь!

 ? К продавцу: Пожалуйста, дайте мне 200 г конфет. Бесплатно! Ведь всего то 200 г. Это же не много! 

? К аптекарю: Пожалуйста, дайте мне таблетки от головной боли. Всего лишь одну упаковку, но бесплатно. У меня очень сильно голова болит.

 ? К маляру: Побелите мне, пожалуйста, потолок на кухне бесплатно. Мне только на кухне. Ну что вам трудно, что ли одну лишь кухню?! 

? К работнику жилищно-коммунальной службы: Не выписывайте мне, пожалуйста, квитанцию за этот месяц. Позвольте мне не платить квартплату за один месяц. Только за один — я очень вас прошу. 

? К работнику бензоколонки: Мне, будьте добры, пять литров бензина. Только пять, но бесплатно. Всего лишь пять литров. Ну что, вам жалко, что ли? 

? К врачу-стоматологу: Мне, будьте добры, поставьте маленькую пломбочку. Бесплатно — это же сущий пустяк.

 ? К телефонисту на переговорном пункте: Соедините меня, пожалуйста, с Москвой. Я буду говорить три минуты. Но, бесплатно! Всего лишь три минуты, прошу вас! 

? К туроператору туристической фирмы: Будьте добры, мне самую простую обычную поездку, можно самую короткую и не надо заграницу. Но, условие — только бесплатно.

     Учителю, кстати, никто и «пожалуйста» не говорит. Просто все требуют или, в лучшем случае, просят, а иногда стыдят, взывая к совести...

   Откуда же взяться учителям? Тем паче готовым, свесив язык, нянчиться с великовозрастным балбесом и его истеричной мамкой? Они бегут из школы! В любой стране, кроме нашей, считается недопустимым позвонить учителю поздно вечером по поводу домашнего задания, потому что дитятко не записало его. Голова учителя должна быть забита лишь новыми методиками и возможностью их применения, глубоким анализом, как и чему научить ребёнка, чтобы он был успешен. Но уж никак не должен этот человек, к интеллекту и умственному труду которого предъявляются такие высокие требования, идти на уступки со своей совестью, выставляя оценку сыночку чиновника или дочке депутата...

     Откуда же вы возьмете учителя, который вкалывает, как негр на галерах, если не разрешаете своим детям подмести и вымыть в кабинете пол, сделать ремонт летом в школе? А если еще учитель озабочен мыслями, где бы перезанять, чтобы переотдать, чтобы не протянуть ноги...

  Вы не сберегли поколение хороших учителей, люди. Вам его подарило время, как компенсацию за ошибки социалистического прошлого, одно из немного ценного, что вы могли иметь даром. Вы сгноили этот подарок - жалобами, кляузами, оскорблениями, недовольством, молчанием, равнодушием, ненавистью к тем, кто из последних сил, за нищенскую зарплату, имея огромные обязанности и не имея никаких прав, пытался учить ваших детей. А теперь это поколение, воспитанное в духе альтруизма, гуманизма и бессеребреничества, благополучно вымерло. Остались лишь крохи.

       Новые учителя уже не будут такими - они растут в другой эпохе, где в порядке вещей то, что человек человеку волк, что без денег нет работы, что если не ты - то тебя. И, как дети своей эпохи, они не смогут вести себя как то, уходящее во тьму поколение, которое вы добиваете.

 Вы молчали, когда учителя жили на нищенскую зарплату. Вы доносили, когда учитель, дошедший до нервного срыва, ругал ученика за то, что он прогуливает уроки и не выполняет домашнее задание. Вы не обращали внимания, что люди, которые учат ваших детей, живут без социальных льгот, без привилегий, без достойного уважения к своему труду? Вы предали учителей, люди. Куда уходят учителя? Подальше от вас, верьте слову. Умирая в нищете, от инфарктов, инсультов и онкологии, забытые своими учениками...

Источник: pressa.tv

Памя'ті Небесної сотні

 Сценарій проведення тематичної години

пам’яті Небесної Сотні «Герої не вмирають»

 Мета: вшанування пам’яті загиблих на Майдані; виховувати повагу до  рідної      історії, патріотизм, почуття гордості за героїв України, що віддали життя за її     майбутнє  

Звучить музика, виходять ведучі

Ведучий. Дата 21 листопада 2013 року як і дата 18 лютого 2014 року назавжди увійде не тільки в історію України, а й міцно закарбується у пам’яті та серцях українців. 21 листопада 2013 року розпочалася Революція гідності. Народ України виступив за свої права, подав голос не почути якого вже було неможливо.

Хтось може сказати, за що можна боротися в незалежній країні, чого не вистачає?

Вимоги були дуже прості – люди хочуть жити в європейській демократичній країні. (кліп «Гімн Євромайдану»)

  

Ведуча. Так символічно, на Майдан Незалежності вийшли спочатку десятки, сотні, а потім і тисячі звичайних українців для того, аби відстоювати саме ці принципи демократії та свободи, які має гарантувати незалежна держава. Два місяці так стояв Майдан: то трохи затихаючи, то «захльбуючись» в хвилі нетерпінні до влади.

 Коли стало зрозуміло, що люди не розійдуться, владою було прийняте жорстоке рішення.  Ввечері 18 лютого журналісти у екстрених випусках новин зі сльозами на очах повідомили: «Почалася так звана зачистка Майдану».  Проти людей, які були озброєні палицями та щитами випустили бронетранспортери, важку техніку та спецзагони «беркутівців».

Ведучий. Але опір українського народу не слабшав. Майдан не вдалося розігнати. Розуміючи це кримінальна влада вирішила: оскільки не можна розігнати – можна розстріляти. 19-го та 20-го лютого 2014 року Майдан Незалежності рясно вкривався людською кров'ю. Протестувальників розстрілювали зі снайперських гвинтівок. Про це свідчать знайдені кулі, пробиті щити та те, як професійно вражалися «мішені».

Ведуча. День 20 лютого 2014 року став найчорнішим днем в історії незалежної України. А сто загиблих назавжди увійшли в історію як Небесна сотня.

Учні виходять почергово з різни куліс і шикуються в одну лінію.

Учень 1.Червень 1651-го – Битва під Берестечком – сто загиблих відважних козаків.

Учениця 2.Січень 1918-го – Бій під Крутами – Студентська сотня.

Учениця 3. І нарешті лютий 2014-го – головна площа України – Майдан Незалежності – знову студенти, і знову загиблі.

Учень 1.Подібних паралелей можна провести ще багато. Кращі сини України складають свої голови за захист рідної держави.

Учениця 2.І гинуть вони не одиницями: рахунок іде на сотні.

Учениця 3. Слова великого Кобзаря «Нас тут триста як скло товариства лягло. І земля не приймає» ніби стали пророчими.

Учні почергово виходять  з  різних куліс і вибудовуються клином.

Учениця1.За рік, що минув Україна змінилася до невпізнаваності. Ми вже ніколи не будемо такими як раніше. Забагато трагічних подій, забагато втрат.

Учениця 2. Рік тому ніхто з нас навіть не міг подумати, що мирні протести на Майдані, які вимагали лише одного – Євроінтеграції, призведуть до масових розстрілів, анексії Криму, жахливої війни на Сході нашої країни.

Учениця 3.За останні роки  у нашу лексику увійшло стільки нових слів: сепаратисти,  коктейлі Молотова, самооборона,  АТО, зелені чоловічки,  уже раніше згадана анексія… 

Учениця 4.Але кажуть, що Бог нікому не дає таких випробувань, які б людина не змогла подолати.

Учениця 5.Ми маємо вірити, що все найважче ми вже пережили, що війна скоро закінчиться  і закінчиться вона перемогою правди, віри і перемогою України.

Музичний номер

Учень 1.Майдан відшумів, стихли вигуки мирні,

Квітів букети люди несуть.

Майдан проводжав героїв всіх вірних

Свічками  скорботи в останню їх путь.

Кліп « Пливе кача»

1 Ведуча:   Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця «Небесна Сотня» своїм життям викупили свободу для мільйонів українців і дає шанс збудувати нову демократичну правову державу.

2 Ведучий:    Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!»

13 Уч. :  Пливуть гроби по морю, як човни -
по морю рук, по морю сліз і гніву.
Пливуть в човнах розтерзані сини
на хвилі молитов і переспіву.
Так ніби в жилах замерзає кров,
а потім б’є у скроні голос крові
за тим, хто тихо жив, а відійшов
у дзвонах слави праведним героєм.
Пливуть човни, гойдає кожну лодь
людська долоня, тепла і тремтяча,

човнами править втишений Господь,
а серце розривається і плаче.
І кожна мати плаче, і пече
їй кожна рана у чужого сина.
Стоїть Майдан братів – плече в плече
і разом з ним ридає Україна.
Нехай же вам, герої, віддає
Святий Петро ключі від того раю,
де убієнний ангелом стає,
бо він герой. Герої не вмирають.
Герої не вмирають. Просто йдуть
з Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті.
Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…
Героєм слава – вписано у серці.

(Хвилина мовчання)

 1 Ведуча:   Ці люди – справжні герої. Вони загинули як герої і проводжають їх як героїв. В кожному районі, кожному місті й селі зупиняються процесії, що везуть домовини з тілами загиблих, і місцеві люди, навіть серед пізньої ночі, зі свічками в руках, в дощ і холод, зі слізьми на очах віддають останню шану героям. 

   

Кліп «Не плач, мій синочку»

Кліп «Мамо,  не плач»

На сцену під музику виходять четверо учнів: по двоє з різних  куліс

РАЗОМ.Герої не вмирають,

Учениця1. Вони йдуть у небо.

РАЗОМ. Герої не вмирають,

Учень2.Вони стають янголами-охоронцями.

РАЗОМ . Герої не вмирають,

Учень3. Вони залишаються у наших серцях.

РАЗОМ. Герої не вмирають,

Учениця4.Вони є у пам'яті народу.

РАЗОМ. Герої не вмирають,

РАЗОМ. Їх подвиг та слава житиме вічно!

Відеофільм «Небесну сотню, Господи прийми» 

Учениця 1.Революція Гідності довела усьому світу, що український народ неможливо поставити на коліна. Це народ волі, сили та незламного духу. Разом ми обов’язково переможемо. Разом ми – велика сила. І тільки разом ми здатні змінити нашу країну на краще. Це довели сто безстрашних героїв нашої держави – герої Небесної Сотні.

Учениця 2. І як казав не просто великий поет – великий українець Тарас Шевченко «І на оновленій землі врага не буде супостата, а буде син і буде мати, і будуть люди на  землі». Ми будемо молитися аби ці слова теж стали пророчими. 

   

Проблема соціалізації особистості в педагогіці і в психології

Проблема соціалізації особистості в історії педагогіки  і  психології

У статті зроблена спроба проаналізувати основні дослідження, пов’язані з вивченням проблеми соціалізації особистості в вітчизняній та зарубіжній  педагогіці та психології .

Ключеві слова: соціалізація, адаптація ,загальнолюдська  культура

 В статье сделана попытка проанализировать существующие исследования, связанные с изучением проблемы социализации в отечественной и зарубежной педагогики и психологии.

Ключевые слова: социализация, адаптация, общечеловеческая культура

Проблема соціалізації особистості сьогодні стоїть так само гостро, як і багато десятиліть тому, так як змінюються постійно соціальні норми, цінності й установки. Особливу гостроту їй надають процеси глобалізації і інтеграції, в результаті яких, з однієї сторони, відбувається проникнення культур одна в одну, а тому відбувається змішування традиційних для різних соціальних спільнот норм і цінностей, а з іншої – прагнення цих спільнот до збереження самобутності і відмінності. І тому, як пише в своїй статті Шамінов Р.М., такі процеси  неминуче відображаються як на рівні груп, так і особистостей, в результаті частим є прояви маргиналізації, а також втрати відчуття стабільності, суб’єктивного благополуччя [7,с.8]. А це є небезпечним з точки зору реалізації соціальної поведінки.  Тому соціалізація – це один з процесів, який є необхідним для нормального  функціонування і розвитку суспільства і особистості в ньому. Вона належить до найстаріших  об’єктів соціологічного, етнографічного і педагогічного досліджень. Особливий інтерес до проблеми виникає в суспільстві на переломному етапі його історії, в якому, мені здається, ми зараз і знаходимось. Як стверджує Мирдиянова Б.М., такий етап історії завжди відображав якісні зрушення в розвитку ідей освіти і виховання, перехід до пошуку нових рішень актуальних педагогічних завдань [ 3; с.87-88].

 Сьогодні вимоги до особистості  зі сторони суспільства зростають. І тому у зв’язку із зосередженням завдань сучасної школи довкола проблеми соціальної адекватності та життєвої компетентності молодої людини виявляється недостатнім озброєння вихованців лише стандартною сукупністю знань, умінь, навичок. Назріла необхідність перегляду традиційної парадигми педагогічної діяльності, за якої школярі набувають досвіду суспільного життя у формі академічного учнівства з подальшою апробацією й актуалізацією його результатів у самостійному житті.  Тому для рішення сучасних проблем соціалізації дуже важливо проаналізувати історичний досвід осмислення  даної проблеми. Вчення про соціалізацію сформувалось як самостійний науковий напрямок в ХІХ столітті. В кінці ХІХ століття соціологія вивчалась загалом двома  науковими дисциплінами – соціологією і антропологією. Представники цих галузей знань вжили спробу  науково описати, пояснити і застосувати це поняття в дослідницьких цілях.

Так в 1896 році Д. Росс в статті під назвою «Соціальний контроль» застосував поняття соціалізації. В 1897 році американський соціолог Ф.Гуддінс надрукував книгу «Теорія соціалізації» .В 1916 році Е.Буржесс надрукував книгу «Значення соціалізації в соціальній революції».

Дослідженням різних аспектів процесу соціалізації займалися такі вчені: Н.В.Андрієнко, С.А.Белічева,  М.Й.Варій, А.Валлоном, Є.Б.Весна, Г.В.Дворецька, В.С.Марков, Н.Є.Мойсюк, В.В.Москаленко, В.С.Мухіна, Г.Олпорт, Б.Д.Паригін, Ж.Піажде, А.Ребер, К.Роджерс, А.Н.Сухов, Г.Тард, В.А.Ядов та ін..

 Поняття «соціалізація» активно використовується представниками таких наук, як соціологія, психологія, педагогіка, філософія та ін.[5, c.43].

Термін «соціалізація», незважаючи на його поширеність і більш як столітню  історію існування не має однозначного трактування серед різних представників педагогічних, психологічних та філософських наук. Пов’язану з ним галузь Соціального знання почали розробляти Г.Тард і В.Женнец.

 Зміст поняття «соціалізація» деякі автори бачать у тому, що це процес «входження індивіда в соціальне середовище, пристосування до нього, освоєння певних ролей і функцій». І.С.Кон вважав процесом соціалізації «засвоєння індивідом соціального досвіду, в ході якого утворюється конкретна особистість» [ 2,с.187].

В кінці 60-х років проблема соціалізації стала виступати як міждисциплінарна і увага до неї посилилася з боку спеціалістів різних наук – філософів, соціологів, педагогів, психологів.

У вітчизняній психології також  не існує єдиної думки з цієї проблеми. Так, серед механізмів соціалізації називають: наслідування, навіювання, конформізм [6,с.57].   А.Рамбер виділяє такі значення, в яких вживається термін «соціалізація»:

1.                 Cоціалізація – процес, завдяки якому індивід набуває знань, цінностей, соціальних навичок і соціальної чуттєвості, які дозволяють йому інтегруватись у суспільство і поводитись там адаптовано. Соціалізація – це життєвий досвід.

 2. Процес  взяття державою під свій контроль послуг, промисловості та інших інститутів суспільства на користь всіх членів.

 Значний внесок у розробку теорії соціалізації зробив Парсон. Основна його концепція пов’язана із розумінням соціалізації як процесу інтеграції індивіда у соціальну систему шляхом «вбирання» у    себе  загальних цінностей, у результаті чого  слідування загальнозначущим нормам поведінки стає потребою індивіда, елементом його мотиваційної структури.

 У своїх наукових працях І.С.Кон розглядає соціалізацію як процес засвоєння індивіда соціального досвіду, певної системи соціальних ролей і культури [2, с.54].

Отже, головний внесок сучасної теорії соціалізації: особистість, що формується, -  не об’єкт якихось зовнішніх впливів, а активний суб’єкт самоосвіти [5,с.69].

Важливу роль для організації виховного процесу становить положення Дж.Г.Міда про три стадії соціалізації. На першій з них – імітації – діти копіюють поведінку дорослих, не завжди  розуміючи її. На другій – рольових ігор – діти, виконуючи в іграх дорослі ролі, «приміряючи» їх до себе, вчаться надавати своїм думкам і діям такого самого значення, що й дорослі. На третій, завершальній стадії – колективних ігор – дитина до розуміння очікувань окремих людей додає групові очікування [5,с.101].

Еріксон вважав, що розвиток кожної людини проходить декілька етапів, і тому виділяє наступні фази людського життя:

1.     Довіра або недовір’я.

2.     Автономія або сором та сумнів.

3.     Ініціатива або відчуття провини.

4.     Працьовитість або відчуття неповноцінності.

5.     Ідентичність або змішання ролей.

6.     Близькість або ізоляція.

7.     Генеративність або стагнація.

8.     Цілісність, его або відчай [6,с.142].

Рівень вивченості проблем соціалізації у сучасній українській педагогіці, за твердженням Камбур А.В., навряд чи можна визнати таким, що задовольняє сучасні суспільні потреби. Найменшою мірою вивчені роль і можливості системи виховання щодо забезпечення успішної соціалізації. Не з'ясовано до кінця рушійні сили, механізми соціалізації індивіда [1,с.5].

Але зрозуміло одне, що школа має стати своєрідним теоретичним, методичним і практичним центром взаємодії усіх суспільно-державних інститутів, які впливають на процеси формування та розвитку особистості. Виконуючи низку важливих функцій, школа та сім’я  покликані, насамперед, виховувати і всебічно розвивати особистість: формувати світоглядні переконання, морально-етичні цінності, норми і правила поведінки, розвивати індивідуальні якості, стимулювати творчу і фізичну  діяльність, прищеплювати любов і повагу до навколишнього світу, залучати до різноманітних соціальних заходів тощо.  Процес соціалізації супроводжує особистість все її життя, бо протягом якого вона засвоює та використовує цінності культури. І таке кількісне накопичення засвоєних цінностей у певний період переходить у нову якість, що виявляється у зміні структури та спрямованості особистості.

Література:

1. Камбур А.В. Термін соціалізація з точки зору різних наукових галузей – Інтернет ресурс

2. Кон І.С., Ольшанський В.Б. Соціалізація. Філософський словник.-М:Знание, 1970, -367с.

3. Мирдиянова Б.М.Соціалізація як педагогічне явище//Фундаментальні дослідження, 2005.№3- с.87

4. Москаленко В.В. Соціалізація особистості.-К.:Вища школа,1987.-378с.

5. Москаленко В.В. Соціальна психологія// Підручник. - К.: Центр учбової літератури, 2008.-687с.

6. Соціальна педагогіка. Підручник .П/р А..Й.Капської. - К.: Центр учбової літератури, 2006.- 464с.

7. Шамінов Р.М. Соціалізація особистості: системний діахронічний підхід//Психологічні дослід-ження, 2013 Т.6, №27, с.8

  

Не обижайте женщин никогда,
Им без того приходится не сладко,
Ведь в женщине таиться неспроста
Изысканная нежность и загадка.

Прошу не путать женщин и иных,
Фальшивых и никчемных, глупых кукол,
Что гордо носят титул "Роковых",
Вдыхая "порошок" забившись в угол...

Не путайте любовь и грязный секс,
Кто разницы не видит - не мужчина,
Ведь только тот ведется на овец,
Кому тигрица явно непосильна.

Не предавайте женщин - Вас прошу,
Пожалуйста не делайте им больно,
Душевную цените красоту,
Она важнее внешности бесспорно.

Не думайте что женщина слаба,
Но помните что женщина ранима,
Ведь ради Вас старается она,
И лишь она подарит дочь и сына.

Поверит в Вас и будет до конца,
Разделит вкус побед и поражений,
Порою по щеке скользит слеза,
Но женщина всё стерпит без сомнений.

Вам всё простит, но не простит измен,
Пусть может показаться в чем то странной
Но ей не надо многого взамен,
Всего лишь быть единственной, желанной...

Дарите радость женщине всегда.
Не нужно быть окованным причиной,
И помните - она у Вас одна,
Ведь только с ней Вы станете Мужчиной!

Юлиана Розанельская

Молодость и зрелость сели на скамейку…
Молодость сказала: «Ты как я сумей-ка…»
Зрелость отвечала: «Красота не вечна,
Научись делиться красотой сердечной…»
Молодость, с насмешкой: «Что в тебе такого?
Дом, семья, работа… Скучные оковы…»
Зрелость улыбалась, будто младшей дочке:
«Без оков семейных люди – одиночки…»
Молодость твердила: «Всё во мне прекрасно,
Молода, свободна, и красива, ясно?»
Зрелость отвечала: «Я тебя мудрее,
И с тобой, малышка, спорить не посмею…
Повзрослей, узнаешь, счастье не в свободе,
Не в ночных гуляньях, не в Парижской моде…»
Молодость смеялась: «Глупости всё это,
Раз не в этом счастье, значит счастья нету»
Зрелость отвечала: «Нет, оно бывает,
Если жить с любимым небо позволяет,
Если смех детишек слышится из дома…
Ты ещё со счастьем, крошка, незнакома…»
Молодость спросила: «Если правда это,
Что ж ночами плачешь и о чём секреты?»
«Я ночами плачу…», - зрелость говорила:
«Потому что раньше это не ценила…»